понеділок, 5 жовтня 2015 р.

Відкриття меморіальної дошки в пам‘ять героя

В 24  річницю Незалежності України, біля стін Сокальського НВК “ЗШ І-ІІІ ст. №2 – ліцей” відбулося урочисте відкриття та посвята меморіальної дошки в пам‘ять про героя Сокальщини, що загинув в зоні АТО, Романа Лагна.
Нагадаємо, що Роман Лагно був добровольцем і захищав кордони нашої країни у складі батальйону ім. Кульчицького в Національній Гвардії України. Під час виконання завдання, 9 січня 2015 року, разом з побратимами потрапив в засідку
поблизу смт. Станиця Луганська, де й загунув від руки ворога. Похований Роман на новому цвинтарі у м. Сокаль.
Біля школи, що тримає в пам‘яті сотні дитячих історій, зібралися родичі, друзі загиблого, прийшли віддати честь герою і небайдужі сокальчани. Класний керівник Бондар Нона Володимирівна згадувала, тоді ще юнака, а тепер просто Героя, яким він був, чим запам’ятався. Побратими героя відкрили дошку, а на ній – молодий і щасливий Роман. І знову слова про війну, про страх, відчай і смерті… не одну, а вже тисячі. Отець Ярослав Кащук освятив гранітну плиту, що увіковічнює пам’ять Героя  Романа Лагна,  присутні помолилися за упокій душі полеглого воїна.
На школі майорить три прапора: прапор України, прапор ОУН та батальйону ім. Кульчицького. Військовий командир, і просто побратим, Михайло Бондар наголосив, що кожен з них мав великий вплив на долю Романа, і це не просто символи. Саме під цими прапорами воював і віддав своє життя за визволення та єдність України Роман Лагно.

Після всіх промов присутні  поклали квіти та поставили лампадки до меморіальної дошки, ще раз помолилися. Рідні та товариші загиблого воїна пішли до школи, до класу, де навчався Роман Лагно.
Як би жахливо це не звучало, але це ще одна меморіальна плита на черговій школі. Як не хочеться бачити портрети Героїв на чорному тлі. Скільки життів потрібно, щоб Україна, нарешті, отримала спокій, щоб батьки не проливали гірких сліз за своїми синами? Хай спочивають Герої, хай вічний вогонь пам‘яті палахкотить у грудях всіх сокальчан!

Вічна память Герою!!!


Автор: Людмила та Юрій Рижок (С)


Джероло: http://www.vsokali.com/vidkryttya-memorialnoyi-doshky/

субота, 13 червня 2015 р.

Військово-навчальний вишкіл Самооборони




      
З 5 по 7 червня у селищі Дуброва Миколаївського району Львівської області, неподалік Нового Роздолу, відбувся воєнний вишкіл,учасниками якого стали активісти з ГФ «Самооборона Майдану 10 Сотня». Організаторами та координаторами стали патріоти РУХУ та Самооборона Нового Роздолу. На запрошення також відгукнулись побратими з ГО «Народна Самооборона Львівщини», ГО «Майдан» та ГФ «Миколаївська Народна Самооборона». 
До тренувань та практичних відпрацювань долучились: Сотник Шевченківського району Львова(Сергій Хараху) та Сотник Сихівського району Львова (Іван Цюп’як)


Триденний вишкіл у лісовій місцевості мав на меті за максимально короткий термін сформувати у бійців необхідні вміння та навички,які можуть знадобитися в умовах бойових дій.У програму військових тренувань входили як теоретичні,так і практичні заняття:амуніція бійця,склад аптечки,виживання в польових умовах,системи імітації,правила засідки,заходи з нейтралізаці ворога,зміну позицій ведення вогню.Також,відпрацьовувались тактики злагоджених групових переміщень,штурм автомобіля,маскування та способи надання екстреної медичної допомоги.Інструктори поділились теорією щодо видів легкого озброєння,бойових технічних засобів,картографії,а новачків навчали основним стійкам з автоматом та способам поводження зі зброєю.Усі учасники не покидали «умовну» територію табору,вели постійне чергування та слідкували за порядком.


Смачна їжа,приготовлена у казані,міцний сон у палатці,ранкова пробіжка, спільна молитва, короткі бесіди з історії України, патріотичні пісні біля ватри, втома від фізичної підготовки-далеко не весь перелік того, що змогли побачити та відчути присутні. Сергій Хараху, разом із новобранцями, відпрацьовував елементи рукопашного бою, пояснював різницю між контактуючими та захисними діями,та правильне застосування бойового ножа при атакуючих діях у ближньому бою. Він зазначив:"Бойовий ніж призначений для нанесення супротивникові проникаючих поранень і для розтину м'яких тканин. Результат успішного використання ножа в цьому випадку - колена або різана рана летальної області тіла супротивника. Нанесення рубаних ран сучасним бойовим ножем, як правило, неможливе".


Для більш менш ефективної "рубки" бойовий ніж занадто легкий і не має досить довгого клинка. Атакуюча дія, що призводить до глибокого проникаючого поранення, зазвичай називають "укол". Найбільш типові такі поранення для фехтувальної техніки, тобто найчастіше їх ганьблять при веденні "лінійного" бою. Саме глибокі проникаючі поранення життєво важливих органів справедливо вважаються найбільш небезпечними для життя. Ось чому "уколи" найчастіше використовуються в "бою на знищення". Проте при цьому, досить високі вимоги пред'являються до якості удару. Передусім, "укол" має бути дуже точним, і добитися цього не так просто. Летальні ділянки не великі і в них важко потрапити, особливо якщо врахувати, що удару завдається по реальному супротивникові, а не по мішені. Але просто точного удару тут недостатньо: органи, що вражаються, як правило, знаходяться глибоко усередині тіла, значить, треба ще безпомилково вибрати і зберегти необхідну орієнтацію клинка. У момент виконання удару можливі зісковзування леза ножа при попаданні в тверді елементи спорядження або кісткові тканини тіла супротивника». 


Також були проведені практичні стрільби з пейнтболу та страйкболу,тренування з метання холодної зброї, стрільба на влучність,відпрацювання основних бойових завдань у повному бойовому оснащенні(разом із бронежилетом вага складає близько 30 кг).





Підтримка побратимів відчувалась як ніколи до цього: "Один за всіх-всі за одного"! Адже, це була не просто програма підготовки, але й можливість дати організований опір будь-якому ворогу, надійно захистити себе, власну родину та свою країну. Згуртувавшись, можна здолати не тільки ворога, а й досягти поставлених цілей-здобути мир, утвердитись як незалежна, незламна нація-УКРАЇНЦІВ!







Автор Юлія Савка (с)

понеділок, 11 травня 2015 р.

понеділок, 4 травня 2015 р.

ТЕПЛОВІЗОР ДЛЯ НАШИХ ХЛОПЦІВ!!!

   

 Кожен із нас знає та бачить,що відбувається у країні.Не з новин,і навіть не з радіоефірів лунають заклики про допомогу.На Сході воюють наші хлопці:чиїсь батьки,чиїсь брати,чиїсь чоловіки.Зачасту,їхні прохання так і залишаються німим криком,та ми з вами не можемо пройти осторонь.Байдужість-вбиває.Вбиває у нас все те людське,що ще залишилося,попри роки поневірянь та утисків.
     Хтось,сидячи вдома,тільки те й робить,що скаржиться на державу,на її неспроможність забезпечити солдат елементарним (формою,берцями,спальними мішками), не говоримо вже про оптику, тепловізори, дальноміри.Та ці високотехнічні прилади, дають ту єдину можливість нашим содатам-шанс повернутись додому живими та неушкодженими,переможцями,героями…а не бездиханним тілом,під плач матерів,дружин,сестер.
     Тому, ті мужні чоловіки,котрі зараз воюють на Сході, за нашу з вами територіальну цілісність,за наш з вами мир та спокій,просять допомогти їм гідно вистояти у цьому нерівному бої з окупантами. Сокальчани,котрі зараз несуть службу в батальйоні оперативного призначення імені генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України,просять долучитись до збору коштів на такий необхідний і життєво важливий пристрій,як тепловізор. Ціна питання-2800 євро. Таку суму непосильно зібрати без допомоги не байдужих патріотів.
      Активісти та волонтери з ГФ «Самооборона Майдану 10 Сотня» та ГО «Всеукраїнський Волонтерський Рух» звертаються до всіх жителів міста Сокаля,району та області,котрі можуть надати фінансову підтримку,долучитись до збору коштів на тепловізор.

Приват Банк (номер картки) 5168 7420 1904 7913 
Кредо Банк р/р 2600701535133



PULSAR HD 50S

Сьогодні ваша гривня рятує життя бійця, завтра він стоятиме на сторожі спокою вас та ваших дітей.
Тільки разом зможемо більше! Тільки в єдності сила та правда!
Слава Україні! Захисникам Слава!
                                                                                                               автор Юля Савка.